Відповідно до вимог пунктів 27-31 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 16 грудня 2015 р. № 1067, якими визначаються обов’язки Розповсюджувачів, перевірку наявності на апаратурі знака відповідності технічним регламентам, необхідних документів, а також інструкцій та інформації про безпечність, складеними згідно з вимогами закону про порядок застосування мов, а також виконання виробником та імпортером вимоги, визначених у пунктах 11, 12 і 20 цього Технічного регламенту, покладено саме на Розповсюджувачів.
Якщо Розповсюджувач вважає або має підстави вважати, що електрообладнання не відповідає цілям, пов’язаним з безпечністю, він не надає таке електрообладнання на ринку до приведення його у відповідність з такими цілями. Якщо зазначене електрообладнання становить ризик, Розповсюджувач повідомляє про це виробнику або імпортеру, а також відповідному органу державного ринкового нагляду.
Окрім вказаного, саме Розповсюджувачі забезпечують, щоб умови зберігання чи транспортування електрообладнання, доки воно перебуває під їх відповідальністю, не ставили під загрозу його відповідність цілям, пов’язаним з безпечністю.
При цьому Розповсюджувачі, які вважають або мають підстави вважати, що електрообладнання, яке вони надали на ринку, не відповідає вимогам цього Технічного регламенту, пересвідчуються у вжитті обмежувальних (коригувальних) заходів, необхідних для приведення такого електрообладнання у відповідність з такими вимогами, вилучення його з обігу та/або його відкликання (залежно від обставин). Якщо зазначене електрообладнання становить ризик, Розповсюджувачі негайно повідомляють про це відповідному органу державного ринкового нагляду та подають йому детальні відомості, зокрема про невідповідність такого електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту та будь-які вжиті обмежувальні (коригувальні) заходи.
Отже, законодавством вже встановлено вимоги до введення в експлуатацію, розповсюдження та використання засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до чинного Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі – Закон) замовник самостійно визначає кваліфікаційні критерії з тих, що передбачені статтею 16 Закону та зазначає у Тендерній документації інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям, виходячи зі специфіки предмета закупівлі та керуючись принципами здійснення закупівель, закріпленими у статті 3 Закону та з дотриманням законодавства в цілому. При цьому Тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників (частина четверта статті 22 Закону).
Слід зазначити, що виходячи із змісту абзацу другого частини третьої статті 23 Закону, посилання у Тендерній документації на відповідні технічні регламенти та вимоги щодо надання/наявності декларації про відповідність не є обов’язковою вимогою для замовника, а є його правом, у разі неможливості скласти вичерпний опис характеристик.
При цьому частиною шостою статті 23 Закону передбачено обов’язок замовника (при прийнятті рішення щодо відповідності) розглянути наданий у разі відсутності у учасника відповідних маркувань, протоколів випробувань чи сертифікатів, технічний паспорт.
Окрім вказаного, пунктом 2.1 Проєкту договору (Додаток 4 до документації) передбачено, що якість і комплектність Товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам Додатків до даного Договору, чинним в Україні ДСТУ, ГОСТ, ТУ чи іншим стандартам для відповідного виду Товару.
Окрім вказаного, пунктом 5.6. Проєкту договору (Додаток 4 до документації), поставка Товару супроводжується наступними відвантажувальними документами, що передаються Покупцю разом з Товаром:
- видаткова накладна;
- документ про відповідність, якщо Товар підлягає підтвердженню відповідності;
- паспорт або сертифікат якості підприємства-виробника та/або експлуатаційні документи, що входять до комплекту постачання виробників;
- сертифікат про походження Товару, якщо Товар містить імпортну складову.
Враховуючи зазначене вимога підлягає відхиленню.