Тендер Метанол, закупівля від АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО УКPНAФТА, номер UA-2026-01-14-008010-a в системі Prozorro

Показати схожі тендери

Повернутися до списку закупівель

Закупівля Метанол від АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКPНAФТА".

Очікувана вартість:

146 635 972.52 грн. (Без ПДВ)

Вартість подання пропозиції:

4 080 грн.

Перевірити КЕП

Тип закупівлі:

Відкриті торги з особливостями

Тендер:

UA-2026-01-14-008010-a

Id Tender:

9bf291b9316d43d4b2616b37e3232a0d

План:

UA-P-2026-01-14-009247-a

Статус:

Очікування пропозицій

Дата публікації оголошення:

14.01.2026 14:07

Остання зміна:

13.02.2026 12:12

Подання пропозицій ( Завершено )

з 14.01.2026 14:07 до 25.01.2026 12:00

Завершено

Період уточнень

з 14.01.2026 14:07

до 22.01.2026 00:00

Завершено

Період оскарження

з 14.01.2026 14:07

до 22.01.2026 00:00

Основні параметри
Лоти
Критерії
Контакти

Метанол

Тендер: UA-2026-01-14-008010-a

Кваліфікований електронний підпис накладено.

Тип:

скарга

За тендером :

UA-2026-01-14-008010-a.a1

Дата:

20.01.2026 16:53

Стан:

Задоволено

Назва скарги:

С К А Р Г А на порушення Замовником законодавства з питань публічних закупівель в частині встановлення дискримінаційних умов в тендерній документації

Пункт скарги

Пункт скарги №1

Порядковий номер пункту скарги 1

Заголовок пункту скарги

Проект Договору

Тип пов'язаного елемента

Тендер

Ідентифікатор пов'язаного елемента

UA-2026-01-14-008010-a

Тип порушення

Порушення, пов'язані з вимогами законодавства

Вимога законодавства про публічні закупівлі, з яким пов’язане вчинене замовником порушення

Умови проекту договору

Суті пункту скарги

Суть пункту скарги №1

Опис суті пункту скарги

ДО: ПОСТІЙНО ДІЮЧОЇ АДМІНІСТРАТИВНОЇ КОЛЕГІЇ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ СКАРГ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ адреса: 03035, м. Київ-35, вул. Митрополита Василя Липківського, 45 СКАРЖНИК: ТОВ “ГАЗТЕХНОХІМ” код ЄДРПОУ: 41439859 адреса: Україна, Полтавська область, 37600 м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 176. тел.: +380982383265 ЗАМОВНИК ТОРГІВ: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКPНAФТА" Вихідний №: 20-01/19/21-10-0500 Дата: від 20.01.2026 року С К А Р Г А на порушення Замовником законодавства з питань публічних закупівель в частині встановлення дискримінаційних умов в тендерній документації Відповідно до оголошення про проведення процедури закупівлі: № у ЦБД: UA-2026-01-14-008010-a № ЛОТу (назва): --- Найменування Замовника: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКPНAФТА" (далі по тексту - Замовник) Розпочато процедуру аукціону: Відкриті торги з особливостями Код за Єдиним закупівельним словником (предмет закупівлі): 24322210-2 Метанол Наша компанія хоче взяти участь в даній процедурі закупівлі, проте тендерна документація містить дискримінаційні вимоги, які не дають змоги нам взяти участь в ній. Назва учасника аукціону Назва далі по тексту скарги ТОВ “ГАЗТЕХНОХІМ” (далі – Учасник, Скаржник) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКPНAФТА" (далі – Замовник торгів) Замовник торгів на виконання вимог закону України «Про публічні закупівлі» оголосив про проведення процедури закупівлі в електронній системі ProZorro. Скаржник не погоджується з визначеними Замовником умовами тендерної документації (надалі по тексту - Документація), як такою, що суперечить Законодавству про публічні закупівлі. Уважно вивчивши Документацію, вважаємо її незаконною та такою, що не відповідає нормам Закону з наступних підстав (встановлення замовником дискримінаційних умов в оголошені про проведення закупівлі) Дискримінаційна вимога тендерної документації, що оскаржується Обґрунтування наявності порушень прав учасника з наведенням законодавчих норм 1 3.2, 3.3 Додатку № 3 тендерної документації встановлено вимоги щодо учасників резидентів. У файлі «Метанол Додаток 3 Проект договору_rev2.docx» Замовник заклав модель ціни, де базою є квартальне котирування ICIS Methanol (Europe) Contract Price FOB Rotterdam EUR/tonne, а до нього застосовується абсолютний дисконт D у EUR/т та фіксована сума витрат S, причому D і S прямо визначені як такі, що не змінюються протягом строку дії договору. За цією конструкцією ціна для нерезидента розраховується як P = ECP ? D + S, а для резидента як P = (((ECP ? D) * M) + A + S) * (100 + VAT) * K0, тобто одна й та сама фіксація D (у EUR/т) механічно переноситься на весь горизонт поставок і не має жодного компенсатора у випадку зміни ринкової кон’юнктури. Ключова дискримінаційність полягає в тому, що Замовник вимагає від учасника закласти фіксований “диференціал” D на весь строк дії договору, хоча базовий індекс ECP змінюється щоквартально і відображає іншу економіку поставки, ніж фактична поставка в Україну. Це створює нехеджований базисний ризик, бо учасник не може об’єктивно “застрахувати” різницю між індексом FOB Rotterdam та реальними витратами/умовами закупівлі й фінансуванням оборотного капіталу на горизонті договору, а Замовник при цьому не надає жодної симетричної гарантії щодо компенсації такого ризику. Доказом тут є саме формулювання: D визначається учасником на торгах і не змінюється протягом дії договору, тобто Замовник наперед перекладає на учасника весь ризик помилки прогнозу на багато місяців без механізму корекції. Додатково формула є технічно дефектною, бо вона не містить нижньої межі ціни і математично допускає ситуацію, коли при зниженні ECP ціна стає економічно абсурдною для виконання: якщо учасник (з огляду на конкуренцію) запропонує D, що перевищує S, тоді існує значення ECP, за якого P = ECP ? D + S наближається до нуля або стає від’ємною, а документація не містить запобіжника, який би забороняв такі значення D або встановлював “floor price”. Саме тому така умова звужує конкуренцію до вузького кола учасників, які або мають внутрішню виробничу собівартість і можуть тимчасово “пережити” просідання індексу, або мають доступ до специфічних фінансових інструментів/довгих лімітів, що не є типовим для широкого ринку трейдерів та імпортерів. Окремо слід підкреслити, що Замовник фіксує не лише D, але й S як “суму витрат, пов’язаних з логістикою, митним оформленням, можливими послугами по переливу тощо”, яка також “не змінюється протягом дії договору”. Це є економічно необґрунтованим, оскільки перелічені складові за своєю природою є змінними у часі (тарифи перевезення, портові збори, послуги перевалки/переливу, витрати на брокера та оформлення), а Замовник фактично вимагає від учасника закласти або завищений запас у S (що погіршує ціну і зменшує шанс перемоги), або прийняти на себе ризик збитків (що відсікає обачних учасників). Доказом дискримінаційності є саме те, що Замовник описує S як комплекс змінних витрат, але одночасно забороняє будь-яку зміну S впродовж договору, тобто створює непропорційний комерційний ризик без потреби для досягнення мети закупівлі. Для резидента дискримінаційний ефект від фіксації D посилюється тим, що договір використовує K0 як індикативний курс НБУ саме на дату оприлюднення оголошення, тобто курсова компонента “заморожується” на старті та не відображає поточний валютний ринок. При цьому коригування курсу для резидента обмежене коридором і запускається лише за умови відхилення більше ніж на 5%, та ще й не застосовується до вже оплаченої/відвантаженої партії, тоді як нерезидент отримує розрахунок у EUR і не несе такого валютного обмеження. У сукупності це означає, що одна й та сама фіксація D у EUR/т для резидента перетворюється на множинний ризик через множення на M, VAT і фіксований K0, і цей ризик є структурно більшим саме для резидента, що є нерівними умовами участі і суперечить принципу рівного ставлення до резидентів і нерезидентів. 2 3.5-3.7 Додатку № 3 тендерної документації встановлено вимоги щодо учасників резидентів. У проєкті договору встановлено різні економічні моделі участі залежно від резидентності, оскільки для нерезидента ціна визначається та оплачується в EUR (DAP: Pінд = ECP0 ? D + S), а для резидента ціна визначається в гривні (DDP: Pінд = (((ECP0 ? D) * M) + A0 + S) * (100 + VAT) * K0), тобто з прямою залежністю від валютного курсу та валютної складової імпорту. При цьому K0 “індикативний курс” фіксується на дату оголошення закупівлі, а не на дату фактичного імпорту чи платежу, отже резидент отримує курсовий ризик розриву в часі між датою фіксації K0 та датою оформлення ВМД/постачання, який нерезидент об’єктивно не несе, бо його базова ціна і розрахунок відбуваються в EUR. Далі договір вводить для резидента курсовий “коридор”, за яким перерахунок ціни допускається лише якщо курс НБУ на дату ВМД відхилився більш ніж на 5% від індикативного курсу K, і тоді застосовується формула P = Pінд * (K1/K), однак якщо курс “не змінився або змінився менше ніж на 3%”, перерахунок не здійснюється, а інтервал 3–5% залишено без однозначного регулювання, що створює юридичну невизначеність і змушує резидента закладати у ціну додаткову премію за ризик спору щодо застосування/незастосування перерахунку. Ця невизначеність є технічною вадою механізму ціноутворення, бо за однакової реальної волатильності курсу резидент не може прогнозовано порахувати ціну партії на горизонті поставки, тоді як нерезидент за моделлю EUR-ціни не має такої “сірої зони” і не несе витрат на хеджування гривневого ризику. Окремо дискримінаційний ефект підсилює норма, що перерахунку підлягає тільки ціна неоплаченого товару, тобто Покупець отримує односторонню “опцію” керувати тим, чи застосовується курсове коригування, просто обираючи момент оплати. За цією конструкцією, якщо гривня девальвує до євро після фіксації K0/К, резидент-постачальник фактично не може відновити економічний еквівалент ціни в EUR, якщо Покупець оплатив раніше, а якщо гривня ревальвує, Покупець може утриматися від оплати й ініціювати зниження ціни при досягненні порогу, тобто ризик і “вигода” від валютних коливань розподілені несиметрично на користь Покупця та виключно проти резидента. Технічно це означає, що резидент змушений або підвищувати тендерну ціну, закладаючи максимально несприятливий сценарій курсу на момент ВМД та ризик “втрати” перерахунку через оплату Покупцем, або відмовлятися від участі, тоді як нерезидент таких надбавок не робить, бо його розрахунок базово відбувається в EUR без гривневої прив’язки. Ризик не є теоретичним, оскільки за даними історії EUR/UAH за 2025 рік курс мав діапазон приблизно від 42,844 до 49,843 UAH за 1 EUR, а річна зміна становила понад 14%, тобто поріг ±5% є таким, що об’єктивно може досягатися протягом строків поставок та розрахунків, і це прямо транслюється в збитковість/невизначеність саме для гривневої моделі резидента. У сукупності це формує приховану перевагу для нерезидента через різний профіль валютного ризику, різну передбачуваність ціни та надання Покупцю механізму керування застосуванням перерахунку, що звужує конкуренцію шляхом економічного витіснення резидентів із торгів за рахунок системно гірших умов участі, закріплених у проєкті договору «Метанол Додаток 3 Проект договору_rev2.docx». 3 7.6 Додатку № 3 тендерної документації встановлено вимоги щодо учасників резидентів. Умовою п.7.6 проєкту договору встановлено, що якщо Постачальник «не зареєстрував, неправильно або несвоєчасно зареєстрував» податкові накладні в СЕА ПДВ або вчинив «інші дії/бездіяльність», внаслідок чого Покупець «втратив право на податковий кредит», то Постачальник сплачує штраф 20% від суми операції; при цьому прямо зазначено, що умова включається лише якщо Постачальник є РЕЗИДЕНТОМ України та платником ПДВ. Фактично Замовник навмисно конструює для резидента додатковий фінансовий ризик, якого в принципі не існує для нерезидента, оскільки сам договір розмежовує валюту та податковий режим за ознакою резидентності. Це створює нерівні економічні умови участі та приховано стимулює нерезидентів, бо при однаковій ціні товару резидент несе ще й договірний “податковий штрафний контур”, який нерезидент об’єктивно не може понести. Норма п.7.6 є юридично невизначеною та некерованою для учасника, бо підставою відповідальності зроблено не факт порушення строку реєстрації як такого, а результат у вигляді «втрати права на податковий кредит Покупцем», який у реальності залежить не лише від дій Постачальника, а й від дій/рішень ДПС та роботи державних ІТ-систем, включно з блокуванням/зупиненням реєстрації, відмовами за критеріями ризиковості, технічними збоями ЄРПН та процедурою адміністративного/судового оскарження, що знаходиться поза контролем Постачальника; додатково формулювання «інші дії/бездіяльність» робить обсяг відповідальності відкритим і дозволяє Замовнику довільно тлумачити підстави штрафу, що є несумісним із принципом передбачуваності умов закупівлі та пропорційності господарського ризику. Доказом непропорційності є й те, що договір уже містить механізм фінансового захисту Покупця через оплату: оплата товару з ПДВ ставиться в залежність від факту реєстрації ПДВ в ЄРПН, а за відсутності реєстрації Покупець має право платити після реєстрації, тобто ризик Покупця вже покрито інструментом відстрочки платежу. Отже п.7.6 накладає подвійну санкцію на резидента: спочатку блокування грошового потоку через відтермінування оплати, а потім ще й каральний штраф 20%, який не прив’язаний до реального та остаточного збитку Покупця і не містить вимоги довести причинно-наслідковий зв’язок саме з діями Постачальника, що прямо вказує на дискримінаційну мету умови. Технічно 20% від суми операції в п.7.6 по суті дорівнює ставці ПДВ і імітує “компенсацію ПДВ”, але це не є коректною моделлю відповідальності, бо податковий кредит може бути відновлений після реєстрації чи після оскарження зупинення/відмови, тоді як штраф за договором сплачується як безумовний, тобто перетворюється на надмірне та невиправдане збагачення Покупця за відсутності остаточної шкоди. Додатково слід зафіксувати, що сам договір покладає на резидента обов’язок реєстрації податкової накладної у строки законодавства, отже Замовник у п.7.6 фактично “прив’язує” цивільно-правовий штраф до сфери публічно-правового адміністрування, де вже існує окремий режим відповідальності та об’єктивні фактори, що не залежать від волі сторін, а тому таке дублювання створює непропорційний комерційний ризик саме для резидента і звужує коло потенційних учасників. 4 7.5 Додатку № 3 тендерної документації встановлено вимоги щодо учасників резидентів. У Додаток №3 до тендерної документації – «ПРОЄКТ ДОГОВОРУ» встановлено, що за ненадання або порушення строків надання товаросупровідних та інших документів за п.5.5–5.8 Постачальник сплачує штраф 20% від вартості Товару щодо якого документи не надані або надані із запізненням. Така відповідальність є непропорційною вже через внутрішню несумісність із іншими санкціями цього ж проєкту договору, оскільки за реальне прострочення поставки, яке безпосередньо впливає на виробничі процеси Покупця, передбачено пеню 0,1% за день та 7% після 30 днів, тоді як за документальний строк чи формальну помилку одразу застосовується 20%, тобто каральна ставка, яка структурно прирівнюється до штрафу за неналежну якість товару. Штраф 20% від вартості Товару застосовується незалежно від того, чи спричинило порушення будь-які наслідки для Покупця, хоча сам договір уже містить інструменти компенсації саме фактичних втрат, бо передбачає покладення на Постачальника додаткових витрат у зв’язку з неправильним оформленням документів та окремо відшкодування простоїв транспорту через відсутність документів, тобто збиткова модель вже закладена і може бути підтверджена документами, а отже додатковий 20% штраф є подвійним стягненням без прив’язки до шкоди. Дискримінаційність підсилюється тим, що перелік документів у п.5.5 є надмірно технічно складним і залежним від третіх осіб, а санкція однакова для будь-якого документа, включно з такими, що видаються виробником або акредитованою лабораторією з вимогами до акредитації ISO/IEC 17025 або наявності підтвердження технічної компетентності ISO 10012, а також документами митного та зовнішньоекономічного контуру, як-от експортна декларація країни відправлення, сертифікат походження, інвойс з додатковими реквізитами, причому навіть дозволений режим “скан-копія при поставці з донаданням оригіналів у 10 робочих днів” не усуває залежності від логістики та документообігу контрагентів. Окремо Покупець встановлює короткі операційні строки, які за природою є ризиковими для постачальника, зокрема вимогу протягом 24 годин після відвантаження надсилати реєстр Excel або скан-копії документів, та вимогу повідомляти пункт перетину кордону за 2 робочі дні до відвантаження, при цьому будь-яке відхилення в цих комунікаціях формально підпадає під п.7.5 та автоматично конвертується в 20% від вартості Товару, що створює фінансову пастку навіть при відсутності будь-якого впливу на приймання або оплату. Ризик є не лише в суворості, а й у юридичній невизначеності, оскільки п.7.5 карає за “порушення строків надання документів” у прив’язці до п.5.5–5.8, тоді як для значної частини документів у п.5.5 строки прямо не деталізовані або залежать від події “поставка/відвантаження/митне оформлення”, що фактично надає Покупцю можливість тлумачити “прострочення” на власний розсуд і вибірково застосовувати штраф, що є класичним маркером дискримінації через нерівність договірного ризику. Додатково, навіть без штрафу 20%, договір уже забезпечує важелі впливу на Постачальника, бо Покупець прямо залишає за собою право не здійснювати оплату у разі неналежного оформлення документів, включно з формальними дефектами на кшталт відсутності печатки чи підписів, тому накладання ще й 20% санкції перетворює відповідальність на караючий інструмент, який не корелює з економічною функцією забезпечення належного документообігу. Фінансова непропорційність посилюється механікою розрахунку бази штрафу, адже договір прямо встановлює, що “вартість” визначається за формулами розділу III з валютними індикаторами та податковими компонентами, а для ПДВ-операцій окремо застерігається включення ПДВ у базу нарахування штрафів, тому 20% стає економічно непередбачуваним та може штучно збільшуватися не через поведінку Постачальника, а через курсові та податкові параметри. У підсумку п.7.5 у чинній редакції створює надмірний та некерований ризик для будь-якого учасника, особливо для постачальників, що працюють із міжнародною логістикою та документами третіх осіб, і відсікає добросовісних учасників не через технічну неспроможність поставити товар, а через неприйнятний рівень санкцій за документообіг, що прямо звужує конкуренцію та порушує принцип пропорційності відповідальності і недискримінації через відсутність зв’язку між штрафом та реальними збитками Покупця. 5 5.16 Додатку № 3 тендерної документації встановлено вимоги щодо учасників резидентів. У проєкті договору «Метанол Додаток 3 Проект договору_rev2.docx» передбачено, що Товар, який “не відповідає кількості та/або якості”, може бути прийнятий Покупцем або вантажоотримувачем на відповідальне зберігання за рахунок Постачальника, при цьому Постачальник зобов’язаний “розпорядитися” таким Товаром протягом 10 днів, а якщо не розпорядиться, то Покупець має право реалізувати Товар для відшкодування своїх збитків. Саме ця конструкція є дискримінаційною, оскільки створює для учасника непрогнозований ризик втрати права власності на товар без судового контролю та без процедури, яка гарантує об’єктивність визначення ціни реалізації, тоді як Замовник отримує економічну “опцію” односторонньо конвертувати спір щодо якості/кількості в продаж майна контрагента. Технічно 10-денний строк є необґрунтовано коротким і суперечить закладеній самим договором процедурі приймання за якістю, оскільки в документі прямо передбачено, що вхідний контроль якості зразка у лабораторії вантажоотримувача може тривати до 14 календарних днів, а за наявності спору сторони можуть перейти до аналізу “арбітражного” зразка в незалежній акредитованій лабораторії, що об’єктивно виходить за межі 10 днів. У цій логіці п.5.16 створює ситуацію, коли Покупець може отримати право реалізації Товару ще до завершення встановленого договором контролю якості та до з’ясування, чи є невідповідність реальною і хто є “винною” стороною, тобто ризик помилки контролю або спору щодо результатів фактично перекладається на Постачальника як ризик втрати товару. Додатково договір встановлює, що при виявленні відхилень Покупець повідомляє Постачальника не пізніше 3 робочих днів і складається акт недоліків, отже навіть стадія належного документування претензії вже займає час, а право на реалізацію не прив’язане ні до складання такого акту, ні до завершення процедури підтвердження якості, ні до отримання згоди Постачальника. Критично, що п.5.16 не містить жодних запобіжників від зловживань: не визначено порядок повідомлення про намір продажу, спосіб реалізації (біржа/аукціон/комісійний продаж), критерії “ринкової ціни”, обов’язок надати Постачальнику звіт/первинні документи продажу, порядок повернення Постачальнику різниці між виручкою та “збитками”, а формула “для відшкодування понесених збитків” залишена оціночною і дозволяє Покупцю одноособово визначати як факт збитків, так і їх розмір. Це порушує баланс сторін ще й тому, що в договорі вже закладено сильний інструмент стягнення санкцій без звернення до суду через оперативно-господарську санкцію — утримання нарахованих штрафних санкцій та/або збитків із суми, що підлягає сплаті Постачальнику, тобто Покупець і без реалізації чужого товару має ефективний механізм захисту свого майнового інтересу. У сукупності це доводить, що п.5.16 є надмірним одностороннім правом, яке не є необхідним для досягнення мети закупівлі, але створює для потенційного учасника неприйнятний ризик втрати контролю над товаром і, як наслідок, звужує коло учасників до тих, хто погодиться працювати в умовах фактичної квазиконфіскації майна при будь-якому спорі щодо якості/кількості. 6 6.2.1 Додатку № 3 тендерної документації встановлено вимоги щодо учасників резидентів. У проєкті договору «Метанол Додаток 3 Проект договору_rev2.docx» закріплено, що Покупець має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку у разі “невиконання чи неналежного виконання” зобов’язань Постачальником, причому договір припиняє дію з дати направлення повідомлення, а доказом такої дати визнається будь-який документ оператора зв’язку на кшталт фіскального чека, накладної чи опису вкладення. Ця умова є дискримінаційною через поєднання трьох технічних вад, які разом створюють для учасника некерований ризик припинення зобов’язань і втрати економіки поставок без ефективного захисту. По-перше, підстава “неналежне виконання” є оціночною та не конкретизованою, тобто не прив’язана до вимірюваних критеріїв і процедур фіксації порушення, а отже дозволяє Покупцю кваліфікувати як “неналежне” будь-яке відхилення, включно з документальними нюансами або спірними питаннями якості, які за самим договором можуть вимагати лабораторної перевірки та часу; це означає, що право розірвання може бути застосоване ще до завершення процедур приймання/контролю якості, а Постачальник не має можливості усунути порушення або надати заперечення в межах визначеного строку, бо такий строк договором не передбачений. Доказом непропорційності є те, що договір встановлює детальні механізми відповідальності за прострочення поставки через пеню і штраф, тобто для типових порушень уже існує збалансований інструментарій, але замість застосування цих інструментів Покупець отримує “ядерний” механізм припинення договору за невизначеним стандартом “неналежності”. По-друге, юридичний момент припинення договору прив’язано не до факту отримання повідомлення Постачальником і навіть не до дати його вручення, а до дати відправлення, підтвердженої одностороннім документом поштового оператора. Це технічно означає, що Постачальник може дізнатися про розірвання постфактум, коли договір уже “припинився”, а отже втрачає можливість належно організувати логістику, зупинити відвантаження, змінити митні та транспортні інструкції, що для імпортного товару створює прямі збитки через вже законтрактовані обсяги, перевезення, складські потужності та фінансування оборотного капіталу. Саме тут умова переходить у площину дискримінації: добросовісний постачальник змушений або закладати у ціну премію за ризик “раптового припинення на дату відправлення”, або не брати участь, тоді як Замовник, керуючи моментом відправлення, отримує непропорційний інструмент перерозподілу ризиків. По-третє, ця умова є асиметричною, оскільки надає Покупцю право розірвання без дзеркального права Постачальника, хоча постачальник так само залежить від поведінки Покупця щодо приймання, підписання документів та оплати, а в договорі наявні механізми, які вже посилюють позицію Покупця, зокрема право утримувати штрафи/збитки з оплат, що додатково порушує баланс сторін при одночасному наданні права “миттєвого” розірвання. У результаті Замовник формує для учасника режим, де будь-які інвестиції у виконання договору є економічно ризиковими, бо постачальник може втратити договір у будь-який момент на підставі невизначеної оцінки та без гарантії отримання повідомлення до моменту припинення, що прямо звужує коло потенційних учасників і суперечить принципу рівного доступу та передбачуваності умов закупівлі. 7 5.11 Додатку № 3 тендерної документації встановлено вимоги щодо учасників резидентів. У проєкті договору «Метанол Додаток 3 Проект договору_rev2.docx» встановлено, що передача/отримання товару оформлюється підписанням акту приймання-передачі або видаткової накладної, при цьому у разі “виявлення недоліків Товару або товаросупровідної документації” Покупець має право не підписувати ці документи до усунення недоліків, а Постачальник зобов’язаний усунути недоліки та додатково компенсувати “документально підтверджені витрати” Покупця. Ця умова є дискримінаційною не самим фактом права заявляти зауваження, а тим, що вона закладає невизначений у часі механізм блокування приймання, який в договорі напряму пов’язаний із грошовим потоком, оскільки в проєкті договору оплата прив’язана до належно оформлених документів, а Покупець прямо залишає за собою право не здійснювати оплату при неналежному оформленні чи відсутності документів. Отже, якщо Покупець не підписує акт/накладну, Постачальник позбавляється ключового юридичного доказу поставки та підстави для оплати, а Замовник отримує фактичну можливість односторонньо подовжувати строк оплати без будь-якого ліміту, що перетворюється на приховану відстрочку платежу і безвідсоткове кредитування Покупця. Технічна вада полягає в тому, що формулювання “недоліки Товару або товаросупровідної документації” є надто широким, бо включає як реальні суттєві дефекти, так і дрібні формальні недоліки документів, і при цьому договір не містить жодного критерію істотності, жодного строку для підписання після усунення, і жодного механізму “мовчазного приймання” або підписання із застереженнями. Це створює юридичну невизначеність, оскільки Постачальник не може прогнозувати момент виникнення права на оплату, а це критично саме для імпортної поставки, де фінансування партії, митні платежі, логістика та складські витрати покриваються з оборотного капіталу та потребують передбачуваного графіка розрахунків; у таких умовах добросовісний учасник буде змушений закладати в ціну премію за ризик “замороження” коштів або відмовиться від участі, що прямо звужує конкуренцію. Дискримінаційність підсилюється тим, що договір паралельно передбачає суворі санкції та витрати на боці Постачальника за документальні питання, зокрема штраф 20% за ненадання/прострочення документів та обов’язок компенсувати витрати Покупця, тобто за однакову подію “документи/зауваження” Постачальник одночасно несе ризик фінансової санкції і ризик блокування приймання/оплати на невизначений строк. Така конструкція є технічно асиметричною, бо Покупець не несе жодної відповідальності за затягування підписання, хоча саме він контролює юридичний факт приймання, а отже контролює й момент настання обов’язку оплати. Критично, що навіть процедура контролю якості в договорі сама по собі може тривати значний час, оскільки вхідний контроль якості зразка у лабораторії вантажоотримувача допускається до 14 календарних днів, а за наявності спору можливий аналіз арбітражного зразка в незалежній лабораторії, тобто договір передбачає сценарії, коли “зауваження” можуть існувати тривалий період з об’єктивних причин, але при цьому не встановлює фінансово нейтрального режиму оплати за вже поставлений товар. У сукупності це означає, що Покупець отримує інструмент утримувати товар і гроші одночасно, а Постачальник не має гарантованого механізму отримати оплату навіть за фактично поставлений обсяг, що є непропорційним перерозподілом ризиків і типовою ознакою дискримінаційної умови в проєкті договору. 8 1.5 Додатку № 3 тендерної документації встановлено вимоги щодо учасників резидентів. У проєкті договору «Метанол Додаток 3 Проект договору_rev2.docx» встановлено, що обсяги закупівлі можуть бути зменшені Покупцем “з урахуванням, зокрема, фактичного обсягу видатків Покупця” шляхом укладення додаткової угоди. Ця умова є дискримінаційною не через саме право коригування обсягів, а через те, що вона закладає необмежене та економічно некероване зменшення за бюджетним критерієм Покупця без будь-якого ліміту, без чітких умов застосування, без строків повідомлення та без компенсаційного механізму для Постачальника, а тому перетворює договір на інструмент одностороннього перекладання бюджетних ризиків Замовника на учасника. Технічно постачання метанолу в імпортній моделі не є “поставка з полиці”, а передбачає контрактування партій з виробником/трейдером, резервування транспортних потужностей і графіків, митне планування та фінансування оборотного капіталу, тобто Постачальник повинен приймати зобов’язання й витрати до моменту фактичної поставки і до моменту отримання оплати. Доказом того, що сторони самі визнають складність імпортного контуру, є те, що договір прямо оперує ВМД, валютним курсом НБУ на дату ВМД та індексацією ціни до ICIS у EUR, тобто модель поставки очевидно прив’язана до зовнішніх ринків і митного оформлення, а не до локальної “побутової” закупівлі. За таких умов право Покупця безлімітно зменшити обсяги “з урахуванням видатків” означає, що Постачальник може залишитися з уже законтрактованим товаром, оплаченою логістикою або штрафами за анулювання, і договір не містить жодної норми про відшкодування таких витрат, отже економічний ризик бюджетного планування Покупця повністю перекладається на учасника. Юридична невизначеність посилюється тим, що формулювання “з урахуванням, зокрема, фактичного обсягу видатків” не встановлює ні порога, ні документального підтвердження, ні причинно-наслідкового зв’язку між дефіцитом видатків та конкретною поставкою, а слово “зокрема” технічно розширює підстави до будь-яких інших, не перелічених у договорі, тобто Покупець отримує дискрецію визначати, коли і на скільки скорочується договірний обсяг. Це є прямим порушенням принципу передбачуваності умов участі, бо учасник не може порахувати ризик-експозицію за контрактом, а значить не може коректно сформувати тендерну ціну без завищення, що зменшує конкуренцію і веде до дорожчої закупівлі для самого ж Замовника. Дискримінаційний ефект цієї умови підсилюється тим, що договір водночас встановлює для Постачальника значні штрафні та витратні зобов’язання, зокрема штрафи за документообіг і ризики приймання, але не встановлює жодної симетричної відповідальності Покупця за зменшення обсягів у спосіб, що породжує витрати Постачальника, отже баланс ризиків системно зміщений в один бік. Такий дисбаланс має прямий конкурентний наслідок: у процедурі зможуть залишитися лише учасники з надлишковою фінансовою стійкістю або з можливістю перекинути нереалізовані обсяги на інші ринки без втрат, тоді як типовий імпортер/трейдер буде змушений або завищувати ціну “на всяк випадок”, або не подавати пропозицію, що підтверджує звуження кола потенційних учасників через контрактні умови, а не через об’єктивні потреби Замовника. Документація Замовника містить вимоги що суперечать принципам здійснення закупівель визначених Законом. Відповідно до Закону документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників та повинна містити інформацію відповідно до законодавства. Вимоги, встановлені в документації визивають протиріччя між вимогами Замовника та вимогами чинного законодавства. Також заявляємо про бажання бути присутніми на засідання Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Наслідком зазначеного вище стало недотримання Замовником принципів здійснення закупівель, закріплених у Законі України «Про публічні закупівлі», а саме: - принцип добросовісної конкуренції; - принцип недискримінації учасників; - принцип об’єктивної та неупередженої оцінки. Керуючись Законом України «Про публічні закупівлі» Скаржник як суб’єкт оскарження в органі оскарження, звертається до органу оскарження з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено права та законні інтереси. ВИХОДЯЧИ З ВИКЛАДЕНОГО, НА ПІДСТАВІ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ" СКАРЖНИК ЗВЕРТАЄТЬСЯ З ПРОХАННЯМ ДО ПОСТІЙНО ДІЮЧОЇ АДМІНІСТРАТИВНОЇ КОЛЕГІЇ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ СКАРГ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ: 1. Прийняти цю Скаргу до розгляду. 2. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 1 цієї Скарги; 3. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 2 цієї Скарги; 4. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 3 цієї Скарги; 5. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 4 цієї Скарги; 6. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 5 цієї Скарги; 7. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 6 цієї Скарги; 8. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 7 цієї Скарги. 9. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 8 цієї Скарги. ДОДАТКИ ДО СКАРГИ (ДОКАЗИ): 1. Проект договору Додаток № 3 до Тендерної документації; 2. Виписка ЄДРПОУ; 3. Витяг ЄДРПОУ; 4. Статут; 5. Витяг ПДВ. З ПОВАГОЮ ДИРЕКТОР

Докази

Доказ №1

Назва доказу

Проект договору

Пов'язаний документ

Метанол Додаток 3 Проект договору_rev2.docx

Вимоги

Вимога №1

Тип вимоги

Зобов'язати замовника внести зміни до тендерної документації

Опис вимоги

ВИХОДЯЧИ З ВИКЛАДЕНОГО, НА ПІДСТАВІ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ" СКАРЖНИК ЗВЕРТАЄТЬСЯ З ПРОХАННЯМ ДО ПОСТІЙНО ДІЮЧОЇ АДМІНІСТРАТИВНОЇ КОЛЕГІЇ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ СКАРГ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ: 1. Прийняти цю Скаргу до розгляду. 2. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 1 цієї Скарги; 3. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 2 цієї Скарги; 4. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 3 цієї Скарги; 5. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 4 цієї Скарги; 6. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 5 цієї Скарги; 7. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 6 цієї Скарги; 8. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 7 цієї Скарги. 9. Внести зміни вимогу зазначену в обґрунтуванні пункті 8 цієї Скарги.

Пояснення пункту скарги

Пояснення №1

Заголовок пояснення

Пояснення на скаргу

Текст пояснення

В зв'язку з тим, що технічно неможливо надати текстовий опис до обраного пункту, пояснення на скаргу додається у word, окремим файлом (додається). З урахуванням наведеного, дії Замовника є повністю правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають положенням Закону та Особливостей, а Скарга на дискримінаційні умови Тендерної документації Замовника є безпідставною, а тому ПРОСИМО
Прийняти рішення про відмову в задоволенні скарги ТОВ “ГАЗТЕХНОХІМ”, поданої в рамках процедури закупівлі за предметом: Метанол, ідентифікатор: UA-2026-01-14-008010-a у повному обсязі.

Дата публікації 26.01.2026 16:35

Автор пояснення Замовник

Документи пояснення пункту скарги

Назва документа

Пояснення від 26.01.2026 Метанол.docx

Тип документа

Дата публікації

26.01.2026 16:35

Дії

Назва документа

Пояснення від 26.01.2026 Метанол.pdf

Тип документа

Дата публікації

26.01.2026 16:35

Дії

Пояснення №2

Заголовок пояснення

ДОДАТКОВІ ПОЯСНЕННЯ

Текст пояснення

Твердження Замовника про те, що він “керується законодавством” і що мета Закону — конкуренція, саме по собі не спростовує скаргу, оскільки предметом оскарження є не декларації про дотримання принципів, а конкретні умови проєкту договору, які формують нерівну економічну модель виконання та надмірні односторонні повноваження Замовника, що об’єктивно відсікає частину потенційних учасників.
Посилання Замовника на ч.2–3 ст.22 Закону як на право включати “іншу інформацію” не є індульгенцією на будь-які умови, бо навіть “інша інформація” у ТД має відповідати принципам недискримінації та пропорційності, а в нашому випадку сам проєкт договору прямо закладає різні ціноутворюючі контури для резидента і нерезидента, які не є “рівними умовами” у сенсі економічного ризику. Договором встановлено, що для нерезидента ціна визначається за формулою Pінд = ECP0 ? D + S на умовах DAP у євро, тоді як для резидента ціна визначається як *Pінд = (((ECP0?D)М)+A0+S)(100+VAT)K0 у гривні з фіксованим індикативним курсом K0, митним коефіцієнтом і податковими компонентами, тобто для резидента додається багатокомпонентний ризик-мікс, якого нерезидент не має за своєю природою. Сам факт, що “всі можуть подати пропозицію”, не означає недискримінацію, коли після подання пропозиції резидент і нерезидент входять у різні за ризиком режими виконання договору.
Окремо Замовник посилається на “різні варіанти зміни ціни” як на баланс інтересів, але текст договору показує протилежне, бо коригування курсу за ВМД встановлено виключно для резидента і ще й із “мертвою зоною”, де коригування прямо заборонене, що означає гарантовану курсову втрату при коливаннях у межах 3–5%. Формула P = Pінд(K1/K)* застосовується лише тоді, коли курс змінився більше ніж на 5%, а якщо змінився менше ніж на 3%, перерахунок не здійснюється, і ці правила включаються в договір тільки якщо він укладений з резидентом України. Тобто Замовник не “зменшує ризики”, а формалізує для резидента ситуацію, коли частина валютної волатильності є непокривною договором, тоді як у нерезидента ціна номінована в євро і такий курсовий ризик за визначенням відсутній.
Посилання Замовника на свободу договору за ст.626–627 ЦКУ є нерелевантним у цій частині, бо публічна закупівля не є “звичайною” договірною моделлю з рівними переговорними можливостями сторін, а проєкт договору є приєднанням до умов Замовника без реального торгу щодо істотних ризикових положень, тому саме через це законодавство про закупівлі і вимагає недискримінаційності та пропорційності умов ТД, а не лише формальної “згоди сторін”.
Твердження Замовника, що форма договору “внутрішньо затверджена” і “використовується для всіх товарів даного виду”, не спростовує дискримінаційності, бо масове застосування шаблону не робить його законним і не усуває порушення, якщо сам шаблон містить односторонні або економічно непідйомні конструкції, які скорочують конкуренцію. Достатнім доказом того, що шаблон надає Замовнику надмірні інструменти тиску, є, наприклад, закладений механізм блокування приймання/підписання документів “до усунення недоліків” без строку, який прямо впливає на оплату й створює приховану відстрочку, оскільки передача/отримання оформлюється актом або накладною, а Покупець може їх не підписувати до усунення зауважень. Такий механізм не є “технічним” і не може виправдовуватися внутрішніми політиками, бо він змінює фінансову модель виконання на користь Замовника.
Так само теза Замовника про “неможливість необґрунтованого застосування санкцій” спростовується самим текстом договору, який встановлює каральні фіксовані штрафи, не прив’язані до збитків, наприклад 20% від вартості товару за ненадання або прострочення документів за п.5.5–5.8. Цей штраф є автоматичним за формальну подію і не потребує доведення шкоди, а отже саме формулювання договору створює ризик непропорційного стягнення незалежно від “фактичних обставин”, на які посилається Замовник.
Ключове для контраргументів до вступної частини відповіді Замовника полягає в тому, що його посилання на “рівні умови участі” не корелює з наявністю у договорі умов, які прямо вмикаються лише для резидента, зокрема штраф за втрату податкового кредиту 20% застосовується тільки якщо постачальник є резидентом України та платником ПДВ, тобто нерезидент виводиться з цього штрафного контуру. Якщо ризик/санкція структурно прив’язаний до резидентності, то це є не “рівні умови”, а різні режими відповідальності, що й формує дискримінаційний ефект.
Нарешті, аргумент Замовника про “право визначати умови договору” не нівелює того, що в договорі закладено припинення дії з “дати відправлення” повідомлення, тобто односторонній юридичний ефект настає без факту отримання іншою стороною, що є технічною ознакою дисбалансу та непрогнозованості виконання, і це прямо випливає з формулювання про дату відправлення, підтверджену документом оператора зв’язку. Саме такі конструкції, а не декларації про дотримання законодавства, і є предметом контролю Комісії АМКУ на відповідність принципам недискримінації та пропорційності.
Пояснення Замовника фактично зводяться до тези, що він «має право» визначити формулу ціни та що однакове формулювання D і S для резидентів і нерезидентів автоматично означає відсутність дискримінації, однак це логічно хибно, бо у публічній закупівлі оцінюється не декларація про «єдиний підхід», а реальний економічний ефект умов на коло потенційних учасників та розподіл ризиків, а саме цей ефект у проєкті договору є одностороннім і таким, що звужує конкуренцію.
Замовник підтверджує, що D і S “не змінюються протягом дії договору” і що це саме ті параметри, які учасник визначає на торгах, отже Замовник зафіксував комерційний диференціал і змінні витрати на весь строк постачання без будь-якого компенсатора помилки прогнозу або зміни логістичної/митної реальності, при тому що базовий індекс ECP за своєю природою є змінним та публікується поквартально як ICIS Methanol (Europe) Contract Price FOB Rotterdam . Саме ця конструкція і є дискримінаційною за наслідком, бо переносить на учасника нехеджований базисний ризик різниці між FOB Rotterdam та фактичним DAP/DDP в Україну, який складається з фрахту, плеча внутрішньої доставки, перевалки/переливу, простоїв, сезонних тарифів, дефіциту цистерн/вагонів, змін ставок брокера та часу митного оформлення, і цей ризик не покривається самим фактом поквартальної зміни ECP, оскільки змінюється лише європейська контрактна база, а не українські витрати виконання.
Теза Замовника, що «формула містить всі складові та забезпечує рівні умови», спростовується самим текстом договору, бо для нерезидента ціна визначається як Pн = ECP ? D + S, а для резидента як Pн = (((ECP ? D) ? M) + A + S) ? (100 + VAT) ? K0, тобто резидентська формула структурно містить додаткові множники M, VAT та фіксований курс K0, яких у нерезидента немає . Отже навіть за однакового “D у EUR/т” економічний ефект для резидента є більшим і ризиковішим, бо один і той самий фіксований диференціал проходить через множення та податково-курсовий контур, і тому твердження Замовника про «однакові D і S» не доводить рівності умов, а лише доводить однаковість слова при різності фінансового навантаження.
Додатково Замовник сам визнає, що для резидента застосовується індикативний курс K0, який фіксується на дату оприлюднення оголошення, тобто ціна множиться на наперед заданий курс, який не є курсом реальної імпортної події . При цьому валютний “запобіжник” оформлено як коридор, де перерахунок запускається лише при відхиленні більше ніж на 5% і прив’язаний до дати ВМД, але водночас не застосовується до вже оплаченого товару, тобто резидент фінансує валютний розрив власним обіговим капіталом, якщо коливання відбулися після оплати/передоплати . Це не «вирівнювання», а підтвердження того, що Замовник накладає валютний ризик на всю суму Pінд для резидента, бо саме вся Pінд береться у формулу перерахунку P = Pінд ? (K1/K) .
Посилання Замовника на “ринкову практику” та опитування не є доказом відсутності дискримінації, бо навіть надані нам комерційні пропозиції демонструють іншу, більш ринкову логіку, де дисконт є відсотковим, а курс застосовується як курс НБУ на дату відвантаження/розмитнення без штучного коридору, що прямо суперечить тезі про «домінування фіксованого дисконту» і «доцільність фіксації»; зокрема у «КП Метанол 08.01.2026.pdf» ціна сформована як (510 ? 25%) ? 1,055 + 393,72 + 130 і прямо зазначено, що “курсові коридори не розглядаються”, тобто сам ринок у пропозиції відкидає 5% коридор як неприродний механізм . Аналогічно у «КП Метанол 12.12.25 .PDF» використано відсоткове дисконтування (492 ? 29%) , а у «КП МЯП 30.09.25 метанол.pdf» формула містить відсотковий дисконт (498 ? 18,5%) та зазначає розрахунки за курсом НБУ на дату відвантаження . Отже фактичні ринкові документи, які використовувалися для формування умов закупівлі, підтверджують, що альтернативні моделі (відсотковий диференціал, динамічні витрати, відсутність “коридору”) є реальними та застосовними, а отже нав’язування лише фіксованих D і S не є “об’єктивною необхідністю”, а є вибором Замовника, який відсікає частину постачальників.
Аргумент Замовника, що фіксовані коефіцієнти “дозволяють уникнути додаткових витрат та неефективного використання коштів”, є підміною критерію, бо економічна ефективність закупівлі досягається конкуренцією та балансом ризиків, а не перекладанням змінних витрат на постачальника через заборону змінювати S, яке прямо описане як логістика, митне оформлення та перелив, тобто витрати з об’єктивно волатильною природою . Якщо Замовник примушує учасника закладати в S “подушку” на весь строк, то Замовник сам створює завищення стартової ціни, а якщо примушує не закладати, то відсікає обачних учасників, отже у будь-якому варіанті звужується конкуренція, що є прямим антиподом мети Закону.
Посилання Замовника на те, що раніше «не було оскаржень», і що Скаржник «не звертався за роз’ясненнями», не спростовує дискримінаційність, бо правова оцінка робиться за змістом ТД і проєкту договору, а не за фактом чиєїсь пасивності, при цьому сам проєкт договору прямо встановлює, що перерахунку не підлягає ціна вже відвантаженого/оплаченого товару, тобто ризик невчасної корекції ціни вбудований у механіку договору незалежно від того, чи ставили питання в період уточнень . Відсутність звернень за роз’ясненнями також не може легалізувати умову, яка за своєю економічною конструкцією створює нерівні умови участі та відсікає частину ринку через непропорційний базисний, логістичний і валютний ризик.
Таким чином, заперечення Замовника не містять спростування по суті, бо вони не відповідають на ключове: чому учасник повинен фіксувати D і S на весь строк при змінному ECP та змінних витратах, чому резидент несе структурно більший ризик через множники та коридор, і чому наявні ринкові альтернативи, підтверджені документами «КП Метанол 08.01.2026.pdf», «КП Метанол 12.12.25 .PDF», «КП МЯП 30.09.25 метанол.pdf», ігноруються, а отже усунення порушення можливе лише шляхом зміни формули та механізмів D/S і валютної корекції, а не поясненнями про “єдиний підхід”.

Твердження Замовника про те, що ціна резидента «не містить 100% імпортної складової», є юридично та математично несумісним із текстом проєкту договору, оскільки для резидента ціна визначається як *Pінд = (((ECP0?D)M)+A0+S)(100+VAT)K0, де множення на K0 застосоване до всієї суми без будь-якого розмежування на “валютну” та “гривневу” частину, а отже сам Замовник заклав модель, у якій 100% ціни є курсозалежною вже на рівні формули, незалежно від того, як він це пояснює у запереченнях. Доказом є пряме формулювання у файлі «Метанол Додаток 3 Проект договору_rev2.docx», де для резидента визначено множення всієї бази на K0.
Якщо Замовник справді вважає, що частина витрат резидента є «гривневою» і не повинна індексуватися, тоді договір мав би містити технічний механізм розщеплення ціни на дві складові з окремими правилами індексації, наприклад «P = (FX-part)*K + (UAH-part)», але такого механізму немає, натомість є лише суцільне множення на курс, що штучно робить валютним навіть те, що Замовник називає «гривневими витратами», і саме ця конструкція створює дискримінаційний ефект, бо в нерезидента базова ціна визначається в EUR за формулою Pінд = ECP0?D+S без гривневої прив’язки взагалі.
Замовник також намагається подати курсовий коридор як «збалансований», але договір прямо показує протилежне, тому що механізм коригування курсу включається виключно для резидента, а нерезидент у цій частині захищений самою природою EUR-розрахунку, тобто резидент і нерезидент отримують різні профілі ризику вже на рівні договору, а не на рівні «дня подачі пропозиції». Це підтверджено тим, що пункти 3.5–3.7 мають примітку, що вони включаються в договір лише якщо він укладений з резидентом.
Ключова технічна вада коридору полягає у тому, що перерахунок запускається при зміні курсу більше ніж на 5% і рахується як P = Pінд(K1/K)*, тобто знову ж таки застосовується до всієї ціни Pінд, а не до «валютної частини», що прямо спростовує тезу Замовника про “необґрунтованість індексації 100% вартості”.
Окремо Замовник замовчує, що договір створює нормативну “сіру зону” 3–5%, оскільки він прямо забороняє перерахунок при зміні курсу «менше ніж на 3%», але не містить жодного правила для інтервалу від 3% до 5%, через що резидент не може наперед визначити, чи буде застосовано перерахунок, а отже вимушений закладати ризикову премію у ціну або відмовлятися від участі, що є прямим механізмом звуження конкуренції через економічне витіснення. Доказом є текст п.3.6 у «Метанол Додаток 3 Проект договору_rev2.docx».
Теза Замовника про «рівність через єдиний курс НБУ на дату оголошення» описує лише арифметичну єдність для порівняння пропозицій, але не усуває дискримінацію на етапі виконання, оскільки для резидента курс K0 вшитий у формулу ціни на весь строк і не прив’язаний до дати митного оформлення/поставки, тоді як договір сам визнає, що критичною датою для курсу є дата ВМД, бо саме на дату ВМД він вводить K1 і формулу P = Pінд*(K1/K). Ця внутрішня логіка договору означає, що економічна подія, яка формує валютну базу імпорту, це ВМД, але Замовник фіксує K0 на дату оголошення, створюючи для резидента часовий розрив та неможливість нормального валютного планування, тоді як нерезидент у базовій моделі EUR-ціни такого розриву не має.
Фактично Замовник визнає, що умова п.7.6 застосовується лише до резидента-платника ПДВ, а отже договір закладає різні комерційні ризики для різних категорій учасників, хоча предмет поставки і базовий господарський результат для Замовника однакові, при цьому сам проєкт договору прямо розмежовує резидента і нерезидента за валютою/ПДВ-режимом, тобто нерезидент не несе ПДВ-контур взагалі.
П.7.6 є юридично невизначеним уже на рівні термінології, оскільки штраф прив’язаний до «реєстрації податкових накладних в системі електронного адміністрування ПДВ», тоді як податкові накладні реєструються в ЄРПН, а СЕА ПДВ є іншим контуром адміністрування, отже формула відповідальності містить технічну помилку об’єкта/місця реєстрації, що робить умову потенційно спорною та дає Замовнику можливість довільного тлумачення.
Посилання Замовника на ст.192 ПКУ не спростовує дискримінаційність, бо ст.192 регулює коригування податкових зобов’язань/кредиту через РК, але п.7.6 карає постачальника не за конкретне порушення строків/помилку як дію, а за наслідок у вигляді «втратив право», тобто переносить у договір публічно-правовий ризик податкового адміністрування і робить його приватною санкцією 20% без вимоги встановити причинно-наслідковий зв’язок саме з винною поведінкою постачальника.
Аргумент про 1095 днів також не легітимізує 20% штраф, оскільки навіть якщо існує граничний строк реєстрації РК, це не означає автоматичну та безумовну «втрату права» саме з вини постачальника, бо помилки в ПН/РК мають різну природу та різні правові наслідки, а податкові спори вирішуються через адміністративні процедури та судовий контроль, тож договірна санкція у фіксовані 20% перетворюється на штраф-замінник ПДВ, який не корелює з реальним розміром шкоди та може стягуватися навіть тоді, коли кредит буде відновлено або взагалі не втрачався остаточно.
Замовник одночасно заклав механізм фінансового захисту через оплату, бо якщо ціна включає ПДВ, то оплата здійснюється лише за умови реєстрації відповідної суми ПДВ в ЄРПН, а за відсутності реєстрації Замовник має право платити після реєстрації, отже його ризик вже нейтралізований інструментом відтермінування платежу, і додатковий штраф 20% є подвійним покаранням за один і той самий ризик.
Твердження Замовника про «можливість блокування після реєстрації та, відповідно, оплати» не усуває проблеми, бо п.7.6 штрафує не за факт блокування/зупинення як процес, а за наслідок «втратив право», при цьому після реєстрації ПН ризик податкового кредиту залежить від податкового контролю, кваліфікації операції, доказової бази Замовника у декларації та позиції ДПС, тобто це ризик отримувача та державного контролю, а не керована постачальником технічна дія «вчасно зареєстрував».
Посилання Замовника на наказ Мінфіну №520 лише підтверджує нашу позицію, оскільки сама процедура розблокування є дискреційною для комісій ДПС і залежить від оцінки поданих пояснень/документів та від критеріїв ризиковості, а тому постачальник не може гарантувати результат «кредит не буде втрачено», отже закладати безумовний штраф 20% за результат, який може не настати або може бути усунений у процедурі оскарження, означає встановити непропорційний і некерований ризик саме для резидента.
Ключове, що п.7.6 містить конструкцію «інші дії/бездіяльність», яка робить обсяг відповідальності відкритим, тобто постачальник не може ані оцінити ризик у ціні, ані побудувати комплаєнс-процес, бо Замовник отримує можливість заднім числом відносити до «інших дій» будь-які податкові претензії, у тому числі пов’язані з позицією контролюючого органу або з діями самого Замовника при декларуванні, що несумісно з принципом передбачуваності умов та рівного доступу до участі.
Договір уже прямо покладає на резидента обов’язок зареєструвати ПН у строки законодавства, отже додатковий штраф 20% за «втрату права» є не стимулом виконання, а каральною надбавкою поверх уже наявних законодавчих наслідків і договірних механізмів оплати, що штучно підвищує вартість участі резидента та звужує конкуренцію.

Позиція Замовника про те, що «проєкт договору враховує всі ризики» не спростовує дискримінаційності та непропорційності, оскільки у п.7.5 «Метанол Додаток 3 Проект договору_rev2.docx» встановлено штраф 20% від вартості Товару за будь-яке ненадання або прострочення надання документів за п.5.5–5.8 без жодної прив’язки до фактичних наслідків та без градації за істотністю порушення, тобто санкція працює як каральна фіксована ставка, а не як інструмент відшкодування шкоди.
Твердження Замовника про «право встановити наслідки за ст.611 ЦКУ» не є доказом пропорційності, бо навіть за внутрішньою логікою самого договору документальна помилка штучно прирівнюється до найбільш критичних порушень, адже такий самий 20% штраф встановлено і за поставку товару з невідповідними якісними параметрами, тобто документальний ризик прирівняно до ризику фізичної невідповідності продукту.
Непропорційність підтверджується прямим порівнянням санкцій: за прострочення поставки, яке напряму впливає на виробничий цикл Замовника, договором передбачено 0,1% за день та 7% після 30 днів, тоді як за порушення строків надання документів одразу застосовується 20%, тобто санкція за формальну подію є істотно більшою за санкцію за базове порушення зобов’язання щодо строку поставки.
Посилання Замовника на те, що це «не подвійне стягнення», є формальним і не відповідає фактичній конструкції ризику в договорі, оскільки окрім штрафу 20% договір уже перекладає на Постачальника всі наслідки затримок через документи та додаткові витрати через неправильне оформлення документів, включно з доставкою у кінцевий пункт, тобто механізм компенсації реальної шкоди вже передбачений і може підтверджуватися докуме

Дата публікації 27.01.2026 19:52

Автор пояснення Скаржник

Документи пояснення пункту скарги

Назва документа

КП Метанол 08.01.2026.pdf

Тип документа

Дата публікації

27.01.2026 19:52

Дії

Назва документа

КП Метанол 12.12.25 .PDF

Тип документа

Дата публікації

27.01.2026 19:52

Дії

Назва документа

КП МЯП 30.09.25 метанол.pdf

Тип документа

Дата публікації

27.01.2026 19:52

Дії

Назва документа

Додаткові пояснення.doc

Тип документа

Дата публікації

27.01.2026 19:52

Дії

Назва документа

Додаткові пояснення.pdf

Тип документа

Дата публікації

27.01.2026 19:52

Дії

Автор: 41439859, ТОВ "ГАЗТЕХНОХІМ"

37600, Україна, Полтавська область, місто Миргород, ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, будинок 176

Дата розгляду:

29.01.2026 10:00

Місце розгляду:

Антимонопольний комітет України

Прийнято до розгляду:

03.02.2026 15:26

Документи

Назва документа

Оскарження дискримінаційних умов до АМКУ.doc

Тип документа

Дата публікації

20.01.2026 16:32

Дії

Назва документа

Метанол Додаток 3 Проект договору_rev2.docx

Тип документа

Дата публікації

20.01.2026 16:32

Дії

Назва документа

Оскарження дискримінаційних умов до АМКУ.pdf

Тип документа

Дата публікації

20.01.2026 16:32

Дії

Назва документа

Витяг ЄДРПОУ ГТХ 200126.pdf

Тип документа

Дата публікації

20.01.2026 16:32

Дії

Назва документа

Статут ТОВ Газтехнохім.pdf

Тип документа

Дата публікації

20.01.2026 16:32

Дії

Назва документа

Витяг ПДВ.pdf

Тип документа

Дата публікації

20.01.2026 16:32

Дії

Назва документа

Виписка ЄДРПО.pdf

Тип документа

Дата публікації

20.01.2026 16:32

Дії

Назва документа

sign.p7s

Тип документа

Дата публікації

20.01.2026 16:35

Дії

Назва документа

Рішення від 22.01.2026 №740.pdf

Тип документа

Дата публікації

22.01.2026 16:03

Дії

Назва документа

Інформація про резолютивну частину рішення від 29.01.2026 №1020.pdf

Тип документа

Дата публікації

30.01.2026 13:14

Дії

Назва документа

Рішення від 29.01.2026 №1020.pdf

Тип документа

Дата публікації

03.02.2026 15:26

Дії

Оскарження рішення по скарзі в суді

Оскарження скарги в суді № 1

Дата публікації

13.02.2026 12:12

Aвтор рішення

Замовник

Опис суті оскарження

Замовником на підставі частини 23 статті 18 Закону "Про публічні закупівлі" використано право на оскарження рішення №1020-р/пк-пз від 29.01.2026, протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель. Детальний опис міститься в позовній заяві, яка додається.

Посилання на законодавство

Номер

922-VIII

Дата

2020-04-19

Стаття

18.23

Назва

Закон України "Про публічні закупівлі"

Посилання

Перейти

Документи оскарження скарги в суді

Назва документа

Позовна заява 2 1.pdf

Тип документа

Дата публікації

13.02.2026 12:12

Дії

Назва документа

sign.p7s

Тип документа

Дата публікації

13.02.2026 12:12

Дії

Метанол

Звернення за тендером: Метанол

Тема: Період подачі пропозицій

Зміст: Доброго ранку! В зв'язку з постійним відключенням світла, з метою якісної підготовки документів, просимо вас продовжити термін подачі пропозицій до 01.02.2026 р. Дякуємо!

Дата оприлюднення звернення: 19.01.2026 09:31

Доброго дня! За результатами розгляду Вашого запитання, повідомляємо, що в зв'язку з виробничою необхідністю, продовження терміну подачі пропозицій не передбачається.

Дата оприлюднення відповіді: 20.01.2026 11:46