Прийнято до розгляду

Внесено зміни до ТД, - пасажирських місць для супроводжуючих - "два" змінено на "не менше двох (згідно пункту 4.11.6 ДСТУ 7013:2009)". Але суть не змінилася та рішення органу оскарження не було об'єктивними, оскільки вимоги зазначені в ТД повністю відповідали пункту 4.11.6 ДСТУ 7013:2009. На жаль орган оскарження не розібрався в даній скарзі по суті та не приділив належної уваги для цього важливого питання і навіть не ознайомився з пунктом 4.11.6 ДСТУ 7013:2009.

Слід зауважити, що при розгляді даних вимог, враховано те, що законодавством України у сфері публічних закупівель не визначено поняття “дискримінації” та її форм, однак, міжнародним правом в цій сфері закріплено чіткі засадничі рамки, якими Держави повинні керуватися на національному рівні. Європейський суд з прав людини дав роз'яснення визначенню “дискримінація”, - «Відмінність у поводженні є дискримінаційною, якщо вона «не має об'єктивного і розумного виправдання», тобто якщо вона не переслідує «законної мети» або відсутня «розумна відповідність використовуваних засобів і переслідуваної мети». Отже, дискримінацію можна охарактеризувати, як протилежність рівності, що являє собою різне ставлення одних осіб до інших через наявність або відсутність у них певних ознак. Разом з тим, не завжди різне ставлення являє собою дискримінацію. Якщо підставою для різного ставлення є об'єктивно виправдані ознаки або ті, які мають раціональне обґрунтування, то дискримінація відсутня. Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що для кваліфікації дискримінації необхідно встановити: чи мало місце різне ставлення до осіб (розрізнення), чи призвело воно до обмеження або позбавлення прав особи, за якою ознакою здійснювалось розрізнення, та чи була ознака об'єктивно виправданою або чи мала вона раціональне обґрунтування. Тобто “дискримінація” у застосуванні до процедур закупівель - це суб'єктивне ставлення замовника торгів до учасників, що має метою чи наслідком обмеження, позбавлення передбачених законом прав, надання переваг на підставі ознак, які не мають раціонального обґрунтування або не є об'єктивно виправданими. Отже, на підставі вище викладеного, звертаємо Вашу увагу, що вимоги тендерної документації стосуються всіх Учасників, які мають намір прийняти участь у даній закупівлі, крім того Замовник має право зазначити будь-яку інформацію чи встановити вимоги по тексту тендерної документації, яка не суперечить законодавству. Частиною 3 статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), передбачено, що тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити та згідно п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону, Замовник встановлює вимоги до технічних, якісних та кількісних характеристик предмета закупівлі. Згідно пп. 2 п. 1 Технічної специфікації Додатку №1 до тендерної документації, зазначається одна з основних вимог до «Пасажирських місць для школярів з обмеженою здатністю до пересування - не менше одного (вимоги до таких місць згідно з ДСТУ ГОСТ 30478); пасажирських місць для супроводжуючих — два», яка не суперечить Закону України “Про публічні закупівлі” та з точки зору доступності , може бути виконана / дотримана будь-яким учасником процедури закупівлі та за бажанням учасник може подати свою тендерну пропозицію на участь у даній процедурі закупівлі. Вимога пп. 2 п. 1 Технічної специфікації Додатку №1 до тендерної документації, встановлюються для всіх учасників і є однаковою та ставить їх у рівні умови, та вимога до пасажирських місць для школярів з обмеженою здатністю до пересування, про те, що вони мають відповідати ДСТУ ГОСТ 30478 може бути дотримана будь-яким підприємством / компанією / організацією, що має намір прийняти участь у процедурі закупівлі, - відповідно кількість таких компаній учасників - необмежено. З огляду на вищевикладене, вважаємо недоцільним внесення змін до тендерної документації.